Павло Ґойдич

Він не шукав на світі білім

Марної слави, ні гроша.

Він був для Неба духом зрілим,

Бо Неба прагнула душа.

 

Це був Блаженний священномученик Павло (Петро) Ґойдич. Його батько Стефан і брат Корнилій теж були священиками. А народився майбутній наш владика 17 липня 1888 р. в с. Руські Пекляни. Студії розпочав у Пряшеві, а продовжував – у Будапешті. Отець Петро, вже будучи священиком, вступає до василіянського монастиря на Чернечій Горі біля Мукачева. За час його перебування там, новіціяту не покинув ні один новик – так благотворно впливала на всіх його особистість. Коли о. Павло (таким було його монаше ім’я) склав перші обіти, його призначили до Ужгорода. Тут він провадить Апостольство Молитви, дає реколекції та місії. Але через два роки Апостольський Престіл іменує о. Павла Ґойдича адміністратором Пряшівської єпархії. Отець Павло їде до Крехівського монастиря; тут робить 8-денні реколекції і в листопаді 1936 р. складає монашу професію. Єпископська хіротонія відбулася в Римі.

Владика Павло Ґойдич був добрим пастирем, людиною золотого серця. Наприклад, кожна субота була днем радості для вбогих. Преосвященний наділював кожного по його потребі. Рятував і скитальців, які втікали від більшовиків. Одної ночі привітав на залізничній станції православних єпископів і роздав їм усі гроші, які мав.

За визнання віри Кир Павло був засуджений на досмертне ув’язнення.

Помер у Леопольдовській в’язниці 17 липня 1960 р. Прожив рівно 72 роки. Похований під № 681.

В липневі дні вмирав Владика,

Пяніли з радості кати.

Та не згасили вражі лики

Служіння полумя велике,

З Христом востаннє він закликав:

Прости їм, Господи, прости!